Як журналісту подати заяву про злочин

Юридична допомога

©Rafael Seixas

Одним з найбільш поширених питань, з яким звертаються журналісти на правову гарячу лінію Інституту масової інформації, є питання щодо подання заяви про перешкоджання журналістській діяльності. На жаль, практика не приймати заяви про злочин або приймати її так, щоб за фактом не прийняти, досить поширена в підрозділах поліції, особливо в регіонах. Тож у цьому матеріалі ми спробуємо надати рекомендації, як і що робити, щоб злочин усе ж таки не був безкарним.

Відповідно до статті 25 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також ужити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Звертаю увагу – вимоги закону передбачають, що кримінальне провадження має бути розпочато навіть тоді, коли власне заяви не було, але є інші свідчення. Наприклад, коли засоби масової інформації показують відео, на якому видно, як посадова особа Офісу Президента, відштовхуючи журналіста, перешкоджає йому поставити запитання Президенту України. У такому разі власне заява від журналіста не є обов’язковою умовою для початку кримінального провадження за ознаками дій, передбачених статтею 171 Кримінального кодексу України (ККУ) "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

Проте найбільш поширеним способом початку кримінального провадження за "журналістськими" статтями (171, 345-1, 347-1, 348-1, 349-1 ККУ) є все ж таки заява від журналіста, щодо якого були вчинені протиправні дії. Відповідно до статті 216 КПК, саме Національна поліція є тим органом, який має проводити досудове розслідування зазначених статей. Заява про скоєння злочину має подаватися саме до того органу Національної поліції, на території якого сталося правопорушення.

Заяву про правопорушення можна подати патрулю поліції, який був викликаний на місце інциденту. Або ж безпосередньо у відповідний відділ поліції у вигляді письмової заяви. Варто пам’ятати, що, коли патруль поліції отримав від вас "пояснення" про те, що відбулося, – це ще не означає, що він одержав від вас заяву про злочин. Саме по собі "пояснення" може стати підставою для початку кримінального провадження, однак у такому разі вважається, що факт злочину поліція  виявила самостійно. Тож варто все ж таки наполягати, щоб патруль окрім пояснення отримав від вас ще й заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Часом працівники поліції реєструють заяву відповідно до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події як просте повідомлення про подію, без реєстрації власне кримінального правопорушення і без належних правових наслідків. Такі діє є порушенням КПК та самої інструкції.

Частина четверта статті 214 КПК чітко передбачає, що слідчий зобов’язаний прийняти заяву про вчинене кримінальне правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Тобто в разі, якщо через 24 години журналісту, який подав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, не надають витягу з ЄРДР із зазначенням номеру досудового розслідування, можна казати про порушення вимог чинного законодавства з боку слідчого Національної поліції.

Якщо заяву про кримінальне правопорушення журналіст складає і подає самостійно, варто пам’ятати про вимоги до змісту такої заяви. Обов’язково має бути зазначено:

1. Назву органу Національної поліції, до якого подається заява, і його адресу.
2. Прізвище, ім’я, по батькові заявника, адресу його фактичного проживання, номер телефону, адресу електронної пошти.
3. Дату, місце і час події, яка вважається порушенням прав журналістів.
4. Детальний опис того, що сталося, з обов’язковим зазначенням того, як саме правопорушник міг знати і розуміти, що спрямовує свої дії саме проти журналіста (демонстрація посвідчення журналіста тощо).
5. Вказівки на свідків події, або на фіксацію подій камерами відеоспостереження, або на інші джерела інформації, які могли зафіксувати цю подію, або додати носій інформації, на якому зафіксовано подію (обов’язково вказавши про це в заяві).
6. Вказівки на особу порушника: його прізвище, ім’я, по батькові, посаду (якщо вони відомі) або ж зовнішній опис, опис його одягу (якщо особа порушника невідома).
7. Особистий підпис і дата складання заяви.

Складену заяву можна подати або особисто до чергової частини відповідного відділу Національної поліції або надіслати поштою. Якщо заява подається до чергової частини – варто мати із собою копію заяви, на якій черговий поставить відмітку про дату і час прийняття цієї заяви. Якщо заява надсилається поштою – варто відсилати заяву листом з повідомленням про вручення і описом вкладеного.

Одним з додаткових способів забезпечити, щоб заява не загубилася і щоб стосовно неї були вжиті всі передбачені законом заходи, є передання копії заяви до відповідної прокуратури з позначенням цього додаткового адресата безпосередньо в заяві. Хоча кримінальні провадження за правопорушеннями проти журналістів розслідує поліція, втім у прокурорів, відповідно до статті 36 КПК, є повноваження процесуального нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Іншим шляхом примусити поліцію прийняти заяву належним чином є оскарження бездіяльності поліції до суду.

Початок кримінального провадження геть не означає, що досудове слідство встановить підозрювану особу і що цю особу притягнуть зрештою до кримінальної відповідальності. Проте без належного подання заяви про кримінальне правопорушення, скоєне проти журналіста, будь-які подальші дії, будь-які оскарження бездіяльності слідчого є неможливими.

Кожний випадок правопорушення проти журналістів є індивідуальним, тому неможливо скласти якусь універсальну заяву, якийсь зразок, що можна буде використовувати за будь-яких обставин. У будь-якому разі варто мати можливість отримати оперативну і фахову правову допомогу. 

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко й Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].

Юрист ІМІ Алі Сафаров

Матеріал підготовлено в межах проєкту з безпеки для журналістів Jmama