Карантинна боротьба з чутками

Останнім часом журналісти доволі часто звертаються на Гарячу лінію ІМІ з питаннями про відповідальність за поширення чуток та іншої подібної інформації. Адже поліція відзвітувала про блокування понад 5 тисяч інтернет-посилань, пов’язаних із шахрайствами та поширенням неправдивих чуток про коронавірус. Журналісти запитують – чи законні ці дії? Чи немає тут перешкоджанні свободі слова? 

Для початку нагадаю, що свобода слова не є абсолютною категорією. Стаття 34 Конституції України і стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначають, що свобода слова може бути обмежена державою в певних випадках. Проте такі обмеження мають бути встановлені законом, допускаються лише з метою досягнення загально важливої мети і не мають перевищувати рівня, необхідного в демократичному суспільстві. Тобто кожне втручання з боку держави, у тому числі притягнення до відповідальності за поширення інформації, має бути виваженим і беззаперечно базуватись на законі. 

Дійсно, відповідальність за розповсюдження чуток, які можуть призвести до шкідливих наслідків, передбачено в законодавстві України, зокрема в Кодексі України про адміністративні правопорушення:

«Стаття 173-1. Поширювання неправдивих чуток

Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.»

Характерними ознаками порушення, яке тягне за собою відповідальність за цією нормою, є:

  1. Інформація має бути неправдивою, при чому особа, яка розповсюджувала її, знала і розуміла неправдивість інформації.
  2. Інформація має бути такою, що може викликати паніку або порушення громадського порядку, і такі наслідки розумілись порушником або він мав би їх розуміти.

Ця норма була внесена до КпАП у 1997 році, проте до останнього часу мало застосовувалася. Зокрема відповідно до реєстру судових рішень у 2017 році суди лише тричі розглядали справи по статті 173-1, у 2018 році – шість разів, у 2019 році – сім разів. З моменту введення в Україні карантину 12 березня 2020 року і станом на початок травня українські суди 31 раз розглянули справи по статті 173-1 КпАП. З них тільки в 7  постановах особа визнається винною в скоєнні адміністративного правопорушення і притягається до відповідальності у вигляді штрафу, а ще у трьох випадках – визнається винною, проте звільняється від відповідальності і виноситься усне попередження через малозначущість порушення. В решті 21 випадку суди прийняли рішення або про відсутність в діях особи складу правопорушення, або про неможливість розглянути справу у зв’язку з неналежним оформленням протоколу про адміністративне правопорушення. Майже всі випадки стосуються розповсюдження інформації в мережі Інтернет через соціальну мережу Facebook, або через інші комунікаційні мережі, наприклад через групи в комунікаційному застосунку Viber.

Наприклад 17 квітня 2020 року у місті Сєвєродонецьк Луганської області в суді була розглянута справа № 428/3278/20 Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 132959 від 12 квітня 2020 року о 08 годині 48 хвилин встановлено ОСОБА_1 , яка з акаунту " ОСОБА_2 "у соціальній мережі "Facebook" поширила неправдиві чутки, що можуть вчинити паніку серед населення або порушення громадського порядку, пов’язані з протиепідемічними заходами в Україні у зв’язку із розповсюдженням коронавірусу, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.173-1 КУпАП. У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному адміністративному правопорушенні визнала, щиро розкаялася, запевнила суд, що зробила для себе належні висновки. Однак, не зважаючи на визнання вини,  суд постановив провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. При цьому суд в своїй постанові зазначив: 

«Отже, обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-1 КУпАП є наслідки у виді гіпотетичної можливості викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.

Тому, саме по собі поширення неправдивих чуток, яке не викликало і не могло викликати паніки чи призвести до порушення громадського порядку не становитиме порушення ст.173-1 КУпАП.

Обвинувачення повинно бути конкретним і не порушувати прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки захищатися від не конкретного звинувачення не можливо.»

Однак не можна сказати, що судова практика завжди так само однозначно підходить до доказів правопорушення за статтею 173-1. Зокрема 23 квітня 2020 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А.Г. по справі № 554/3265/20 постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 170  грн та стягнути судовий збір 420,40 грн. на користь держави. При цьому суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-1, на підставі наступних доказів: протоколом про адміністративне правопорушення від 13 квітня 2020 року серія АПР18 №552292 (а.с. 1), актом огляду віртуальної сторінки з назвою "Victor ОСОБА_2 " мережі "Facеbook" (а. с. 4-12), поясненнями ОСОБА_1 , в яких він визнав факт поширення чуток, які можуть бути правдою (а. с. 13) та іншими матеріалами справи у їх сукупності. Текст постанови згадує про те, що ОСОБА_1 вважала, що поширює інформацію, яка може бути правдою, при цьому судом не здійснювалося аналізу суспільної важливості зазначеної інформації, не аналізувалася суб’єктивна сторона правопорушення – тобто мотив, з якого ОСОБА_1 розповсюджувала зазначену інформацію. Виходячи з цих обставин, у ОСОБА_1 в даному випадку є підстави оскаржувати притягнення його до адміністративної відповідальності. 

Дуже часто суди не можуть розглянути справу по суті. Так 27 квітня 2020 року суддя Дніпропетровської області Гіда О.С. по справі № 211/2226/20 постановила повернути справу про адміністративне правопорушення для належного оформлення до Довгинцівського ВП КВ ГУНП України в Дніпропетровській області. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР №758297 від 11.04.2020 року, 19.03.2020 року о 07.49 год., гр. ОСОБА_1 користуючись обліковим записом « ОСОБА_2 » соціально-орієнтованої мережі «Fecebook» поширила серед інших користувачів публікацію про здійснення заходів органами влади та місцевого самоврядування в сфері протидії короновірусу «Covid-19», яка була неправдивою, що могло викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. Проте суд, вивчивши матеріали, зауважив:

«Із змісту даного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-1 КУпАП, зокрема, поширення неправдивих чуток, а саме: із використанням мережі «Інтернет» на власній сторінці «Фейсбук» щдо здійснення заходів органами влади та місцевого самоврядування в сфері протидії короновірусу «Covid-19».

При цьому, у протоколі не розкрито суті адміністративного правопорушення, зокрема, які саме чутки були поширення ОСОБА_1 , у чому полягає їх неправдивість та які саме наслідки, визначені диспозицією ст.173-1 КУпАП, вони спричинили або можуть спричинити (паніку серед населення чи порушення громадського порядку), а також у чому саме ці наслідки полягають. Крім того, у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо місця та часу вчинення адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, у зв`язку з тим, що процедура оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення проведена з порушенням вимог КпАП України, зазначене унеможливлює повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи у судовому засіданні, тому матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягають поверненню для доопрацювання та усунення вказаних недоліків.»

Підсумовуючи, можна констатувати: так, законодавство України передбачає відповідальність за поширення суспільно шкідливої інформації. Зокрема стаття 173-1 КпАП передбачає адміністративну відповідальність у випадку поширення неправдивих чуток, які можуть призвести до паніки або викликати громадські заворушення. Однак притягнення до відповідальності за цією статтею здійснюється не поліцейським, який склав протокол, а саме на підставі рішення суду, яке вивчає протокол лише як один з доказів. І зважує також інші докази і інформацію. Тож наявність обмежень свободи слова в даному випадку не є порушенням загального права на свободу слова, визначеного статтею 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Зрозуміло, що дуже важливим фактором є правова обізнаність учасників процесу. Нагадаємо, що в Інституті масової інформацію працює правова «гаряча лінія». Консультації надають досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.

Алі Сафаров, медіаюрист ІМІ 

Інші матеріали
Writer's Digest
Юридична допомогаЯк писати про кримінал, не допускаючи криміналу
©biscotto87
Перша домедична допомога для журналістівЯк медійникам впоратися зі звільненням під час карантину: рекомендації психолога
©Slogoman
КібербезпекаАтака тролів. Онлайн небезпеки для журналістів