Сексуальні домагання щодо журналісток. Що робити та як протидіяти?

Photo by Saph Photography from Pexels Photo by Saph Photography from Pexels

Коли на екрани вийшов фільм «Ранкове шоу», на кількох майданчиках були організовані жваві обговорення. «Чи допустимі інтимні стосунки на робочому місці?», «Чи може жінка зупинити сексуальні домагання щодо неї?», «Як журналістка може себе захистити від домагань?» – це лише декілька питань, які обговорювалися. 

В Україні час від часу актуалізується тематика сексуальних домагань. Про цю проблему говориться у певних нормах українського законодавства, а також в деяких концепціях, програмах та стратегіях.

За результатами опитування ІМІ, 47% журналісток, які працюють в Україні, стикалися з фізичним насильством (погрозами, нападами тощо) у зв’язку зі своєю професійною діяльністю. Давайте уважніше подивимось, що таке сексуальні домагання та як їм протидіяти.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ще у 2005 році  дав визначення:

  • сексуальні домагання – це дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування. 

Недоліком цього визначення є те, що Закон передбачає підпорядкування у визначенні домагань, а відомо, що багато випадків сексуальних домагань (зокрема домагання щодо журналісток з сторони інтерв’юйованих) здійснюються без видимого підпорядкування, а часто зі сторони незнайомих людей. 

В Україні дуже мало судових кейсів з притягненням кривдників до відповідальності. І навіть більше: аналізуючи судову практику, побачимо, що досить часті випадки притягнення до відповідальності жінок у справах про відшкодовування моральної шкоди за приниження честі і гідності чоловіків, про яких було розголошено інформацію про те, що він здійснював сексуальні домагання, які не були доведені у суді. 

Саме журналістки можуть тут ситуацію дещо змінити, документуючи докази, які можуть підтвердити у суді здійснення щодо них домагань. Адже диктофон і камера – часто звичні інструменти роботи у цій професії, і можу припустити, що скористатися ними під час сексуальних домагань журналістці легше, ніж жінкам інших професій. 

Зупинимося на психологічних аспектах проблеми сексуальних домагань. По-перше, як відрізнити сексуальні домагання від інших дій сексуального характеру. Є дві ознаки, за якими ми дуже ймовірно можемо припустити, що вчиняються домагання: 

  • потрібно прислухатися до себе і визначити, чи дії сексуального характеру цієї людини щодо мене мені неприємні і чи ці дії мені небажані? Якщо це так, можемо з високою ймовірністю сказати, що відбуваються сексуальні домагання.
  • Домагання можуть бути вербальними (непристойні коментарі, небажані пропозиції, коментарі щодо одягу чи зовнішності людини і т.п.), невербальними (непристойні жести, прицмокування губами, сигнали за допомогою міміки, демонстративні погляди сексуального забарвлення і т.п.) та фізичними (небажані доторки, погладжування, обійми, небажані поцілунки і т.д.).

Що ж робити, коли до журналістки здійснюються сексуальні домагання? 

Насамперед, варто пам’ятати, що у випадку сексуальних домагань, як і в цілому насильства, винен виключно кривдник. І тому не потрібно звинувачувати себе у тому, що відбувається. 

  • Перше, про що потрібно подбати – це ваша безпека. 
  • Привертайте увагу. Варто знати, що кривдник зазвичай прагне залишитися в тіні і не привертати уваги інших людей до ситуації. Переважно, коли з’являються свідки, домагання припиняються, і тому корисно може бути не залишатися з людиною, яка вчиняє домагання, наодинці і шукати підтримки у свідків. А якщо ситуація складається так, що ви залишилися наодинці, оцінити чи можна привернути увагу інших людей, тобто залучити свідків. Якщо сексуальні домагання відбуваються у громадському місці, то це можуть бути люди при виконанні своїх службових обов’язків (офіціант, поліцейський, бармен і т.п.) чи навіть незнайомі люди, з якими можна встановити контакт очима і звернутися, ніби до давно знайомих: «Привіт, 100 років тебе не бачила», чи «Підкажіть, будь ласка, як мені звідси добратися до …». 
  • Зверніться до кривдника. Якщо ви відчуваєте, що маєте достатньо внутрішніх ресурсів, можна спочатку безпосередньо звернутися до кривдника, наприклад зі словами: «Те, що ви зараз робите, мені неприємно, і я не хочу, щоб ви це продовжували». Якщо кривдник не зупиняється, може бути корисним  голосно, впевнено і досить директивно звернутися до кривдника (привертаючи увагу свідків): «Припиніть! І відійдіть від мене! Мені це неприємно!». 
  • Не бійтеся реагувати. Не існує ідеальної реакції на сексуальні домагання. Будь-яка реакція, навіть втеча людини, яка зазнає сексуальних домагань, є правильною і може допомогти, по-перше, попередити сексуальне і фізичне насильство, а по-друге, ця реакція допомагає інтегрувати неприємний досвід і значно краща з точки зору травматичного впливу на психіку, ніж завмирання.

Як пережити ситуації, пов’язані з домаганнями? 

Спочатку знову варто згадати, про те, що ви не винні в тому, що щойно пережили. І далі допомогти собі. 

  • По-перше, після того, як ви опинилися в безпечному місці, де вам нічого не загрожує, випийте кілька ковтків води і переведіть увагу на дихання. Спробуйте дихати животом – саме так ви допоможете тілу краще справлятися зі стресом.
  • По-друге, корисно з кимось поговорити про пережитий досвід – подзвоніть подрузі чи близькій людині, яка підтримає вас, чи на телефонну лінію підтримки, поговоріть з колегами, яким довіряєте, досить часто може виявитися, що вони теж переживали подібні ситуації. Флешмоби у соціальних мережах #янебоюсьсказати та #metoo продемонстрували, наскільки поширеними є сексуальні домагання та насильство в Україні та світі. Подбайте про себе. Дуже важливо після такого досвіду допомогти собі. Може подіяти контрасний душ чи ванна з аромомаслами, фізичні навантаження чи йога. Корисно подбати про добрий сон. Може також допомогти прогулянка, додатковий відпочинок, спілкування з домашньою твариною чи близькими. Зробіть собі якийсь приємний подарунок, змініть обстановку – наприклад, це може бути поїздка за місто у вихідні. Різним людям може допомогти щось зовсім інше. Можливо, журналісткам допоміг би письмовий опис того, що сталося. Це теж вивільнення і дистанціювання пережитого неприємного досвіду. Все, що, зазвичай, вам допомагає у складних життєвих обставинах – тут теж ймовірно може допомогти.

На жаль, ми живемо в неідеальному світі, де часом відбуваються небажані чи неприємні ситуації. Сексуальні домагання можуть завдати шкоди, принизити гідність, вплинути на психологічний стан людини. Але важливо пам’ятати, що ви – не винні, і що є багато можливостей допомогти собі самостійно чи звернутися за допомогу до інших людей, в тому числі і до психологів і психотерапевтів! Будьте у безпеці!

Марта Чумало, заступниця голови Центру "Жіночі перспективи", гендерна експертка, психологиня

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".

 

 

Інші матеріали
©укрінформ
Оцінка і планування ризиківКричи, фільмуй, дзвони: що робити, якщо вам перешкоджають на зйомці?
www.freepik.com
Оцінка і планування ризиківНова нормальність. Як медійникам вийти з карантину
Photo by cottonbro from Pexels
КібербезпекаЯк медійникам вибрати безпечний застосунок або сервіс