Як надмірна економія редакцій загрожує журналістам
“Заощадити на всьому і на всіх” – це гасло деяких українських редакцій подекуди призводить до катастрофічних наслідків. Вони навантажують одну людину роботою двох-трьох, водночас не змінюючи суттєво зарплату, відправляють журналіста на акції протесту без аптечки чи засобів захисту або понаднормово використовують водія, який уже засинає за кермом.
Обережно, водій може заснути
– Навіщо вам стільки насіння? – спитав я колись під час відрядження до Одеси свого водія. – Це щоб не заснути за кермом, – спокійно відповів він, наче це нормальна справа. Як виявилося, водій уже четвертий день поспіль працює, напередодні чергував на каналі допізна і навіть не встиг нормально поспати перед поїздкою на далеку відстань.
Зарплата у водіїв була маленька, і тому кожен мав їздити у відрядження, щоб отримати ще додаткові добові. А якщо повертатися назад того ж дня, то можна залишити гроші на готелі. Тому водії майже добу проводили за кермом і там само засинали. Не раз під час таких відряджень водіям доводилося зупинятися прямо на трасі, щоб поспати кілька годин і лише потім рушати далі.
Якби тахографи – прилади, що вимірюють час роботи і відпочинку водія, – ставили не лише на вантажівки, а й, наприклад, на машини водіїв новинних редакцій, то керівництву телеканалів довелося б платити значні штрафи. Через малі зарплати водії працюють понаднормово, ризикуючи і собою, і всією знімальною групою. А керівництво телеканалів просто закриває на це очі, тому що ризикують у цих машинах не вони, а співробітники.
Саме тому найкраще, що ви можете зробити перед відрядженням, – це з’ясувати в адміністратора та в самого водія, чи мав він вихідний або принаймні довший перепочинок перед поїздкою. Ви маєте повне право відмовитися від поїздки або попросити іншого водія, якщо відчуваєте, що це загрожує вашому життю.
І обов’язково перевірте паски безпеки та користуйтеся ними!
Страхування
Зрідка в Україні можна зустріти журналіста чи оператора, які мають страховку, коли їдуть висвітлювати акції протестів чи події в зоні бойових дій. У першому випадку зазвичай самі журналісти навіть не замислюються над доречністю страхування свого життя. І це при тому, що за останні кілька років лише в Києві під час масових зіткнень гинули люди, зокрема перед Верховною Радою кілька років тому. Прийти і спитати про страховку перед виїздом на знімання демонстрації чи протестів вважається малодушністю, слабкістю. Такі стереотипні думки підживлюються також керівництвом каналів і видань, які галасно висміюють працівника, якщо він заговорив про страховку. “Та це ж просто мітинг, чого ти боїшся?” – можуть сказати вони.
У другому випадку, коли звертаєшся до керівництва редакції щодо страхування для роботи в зоні війни, отримуєш відповідь, що в Україні ніхто не страхує роботу в зоні бойових дій. Максимум, що можуть дати замість цього, – бронежилет та шолом.
Причина бездіяльності керівництва ЗМІ і в першому і в другому випадках полягає в простому бажанні зекономити. Ніхто не хоче витрачати кошти на страхування, тим паче що в такому разі воно може коштувати немало. Журналістам варто зрозуміти, що, якщо станеться біда, жодна, навіть відома редакція не компенсуватиме повного курсу лікування або, не дай Боже, інвалідності. У 2014 році мій колега, оператор, упав з автобуса під час протестів на Майдані і зламав ногу. Жодної страховки в нього, зрозуміло, не було. І навіть попри те, що він виконував редакційне завдання і був на зйомці, ніхто йому лікування не компенсував.
Тож якщо не хочете залишитися віч на віч зі своїми проблемами, вимагайте страховки перед поїздкою на протести чи до зони бойових дій. Для початку просто подивіться, хто проводить акцію протесту, на яку вас відправляють. Чи виникали раніше на їхніх акціях зіткнення. Таке мінідослідження буде вагомим аргументом для керівництва дослухатися до вас.
Аптечка & засоби захисту
Ба більше, з досвіду українських акцій протестів редакції вже мали б давно збагнути необхідність знімальній групі мати аптечку і засоби із собою. Але і на цьому економляться кошти.
Найкращим для журналістів було б змусити керівництво каналу закупити бодай кілька аптечок та інших засобів захисту і брати їх із собою, якщо є небезпека зіткнень.
Один за всіх
Найулюбленіша економічна забава керівництва медіа – так звана “оптимізація” штату. Це коли зменшується кількість працівників у редакції, а їхні функції делегуються іншій людині. Зворотний бік універсального журналіста полягає в тому, що щороку навантаження на нього зростає. Він виконує роботу двох або трьох людей. Зарплата в журналіста від цього, авжеж, несуттєво змінюється. Адже в цьому й полягає увесь задум – зекономити на людях. Про стрес, навантаження і понаднормову роботу журналіста ніхто не замислюється.
Найгірший наслідок – це коли навіть від хворої людини вимагають вийти на роботу, оскільки фізично вже немає ким її замінити.
Через скорочення штату журналісти та редактори часто бояться відверто сказати керівництву про свою перевантаженість і втому та вимагати найняти додатково ще одну людину. Вони терплять, допоки в один день просто не “перегорять” на роботі. Найкращий вихід – гуртуватися колективом і боротися за свої права.
Ваша навантаженість залежить тільки від вас. Якщо ви мовчатимете, це означатиме вашу згоду з діями керівництва. Знайдіть спільників, хто так само, як ви, не хоче понаднормово сидіти на роботі та працювати за декількох людей одночасно, і разом звертайтеся до шефа, допоки вас не почують.
Нічне розвезення
Зазвичай керівництво ЗМІ цікавиться своїми працівниками лише в межах їхнього перебування в редакціях. Про таку просту річ, як нічне або дуже раннє розвезення, для журналістів і редакторів, які працюють у пізню чи ранкову зміну, подекуди редакції не замислюються. Кілька років тому на мою колегу напали неподалік дому, коли вона пізно ввечері сама поверталася з роботи двома пересадками. Зрозуміло, що керівництво редакції до жодної відповідальності за те, що не забезпечило того дня розвезення співробітникам, не притягнуто не було. Воно просто зекономило кошти, але втратило на кілька днів свою співробітницю, оскільки, переживши стрес і шок, дівчина не могла вийти з дому кілька днів.
Вимагати розвезення для тих, хто працює допізна в редакції чи рано вранці приїжджає до офісу, – це нормально. І цього знову ж таки має вимагати весь колектив.
Азад Сафаров, журналіст
