Як писати про кримінал, не допускаючи криміналу

Writer's Digest Writer's Digest

Новини про злочини або про суди трапляються в засобах масової інформації дедалі частіше. І часом – створюють для журналістів зайві ризики і небезпеки, в першу чергу через необізнаність і нерозуміння особливостей інформації про кримінально карані правопорушення. Додатковою проблемою є бажання певних політичних сил використати журналістів і засоби масової інформації в своїх вузьких політичних інтересах.

Зокрема, нещодавно в Шевченківському суді м.Києва обирався запобіжний захід щодо людини, якій оголосили підозру. І в деяких засобах масової інформації це засідання називалося “суд над злочинцем”, суд над вбивцею” тощо. Перед тим українські засоби масової інформації масово розповсюджували персональні дані потерпілої від резонансного злочину. Ще раніше одна висока посадова особа назвала на пресконференції осіб, щодо яких оголосили підозру, вбивцями і злочинцями – і ці слова високопосадовця почали повторювати різноманітні засоби масової інформації, не зважаючи на відсутність у справах жодних доказів причетності цих осіб до злочину. Дуже поширеним є явище, коли засоби масової інформації просто розміщують звіт чергової частини поліції, без належної обробки і приведення матеріалу до вимог чинного законодавства.

Однак всі ці помилки і порушення, незалежно від намірів – можуть призвести до негативних наслідків для засобів масової інформації та журналістів.

При висвітленні кримінальних ситуацій варто пам’ятати основний принцип, закладений у статті 62 Конституції України:

«Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.».

Тобто, поки немає вироку суду, який набрав законної сили – називати особу злочинцем неправомірно. Навіть, якщо хтось інший називає. Навіть, якщо так особу називає міністр внутрішніх справ, прокурор, президент тощо – це все одно буде порушенням Конституції України. Не можна називати особу “грабіжником”, “вбивцею”, “гвалтівником” тощо без наявності вироку суду - бо це назви конкретних злочинів. Не можна стверджувати, що певна особа вчинила певні дії, наприклад, пограбувала магазин, вчинила вбивство тощо – до наявності вироку суду. Поки такого вироку суду немає – особа є невинуватою у вчиненні злочину.

Ця концепція, закладена в Конституції, послідовно розвивається і в інших нормативних актах. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 296 Цивільного кодексу України, ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом. Такими “іншими випадками” може бути суспільна необхідність, коли розголошення імені підозрюваного може убезпечити суспільство від нових злочинів, зокрема це оголошення особи в розшук. Але під “інші випадки” не потрапляє сенсаційність інформації, посилання що “всі так пишуть” тощо.

Стаття 296 Цивільного кодексу України у частині п’ятій визначає також, що ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою.

Окрім того, в законодавстві про окремі засоби масової інформації містяться додаткові обмеження. Так, зокрема, стаття 3 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” містить заборону розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його законного представника. Частина третя статті 62 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” передбачає, що у програмах та передачах телерадіоорганізації не мають права без письмової згоди батьків або осіб, що їх замінюють, а також відповідних правоохоронних органів розголошувати будь-яку інформацію, яка може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника. Частина третя статті 2 Закону України “Про інформаційні агентства” визначає, що інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах давати оцінку щодо винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення, вказувати на особу, яка ніби вчинила кримінальне правопорушення до рішення суду, публікувати матеріали, які розкривають тактику і методику досудового розслідування.

Незалежно від того, чи в майбутньому дійсно певну особу визнали злочинцем, чи ні – передчасні обвинувачення в засобах масової інформації дають цій особі право на вимогу про відшкодування нанесеної моральної шкоди та шкоди діловій репутації. Якщо особу буде визнано винною у скоєнні злочину після публікацій, в яких особу вже називали злочинцем – окрім іншого такі публікації можуть бути визнані неправовим впливом на суд і суддівську думку, що також є порушенням і збільшує розмір нанесеної шкоди. Тож засіб масової інформації, журналіст, які публікували інформацію про кримінальне правопорушення, не дотримуючись вимог чинного законодавства – наражаються на ризики великих сум компенсацій моральної шкоди від потерпілої особи. Навіть якщо ця особа вже буде відбувати покарання за злочин – це не позбавляє її можливості подати позов до засобу масової інформації, і через свого представника вимагати компенсації нанесеної шкоди.

Нагадуємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія. Журналісти, засоби масової інформації та інші учасники інформаційних відносин можуть звертатися з питаннями за телефоном 050-44-77-063 або електронною поштою info@imi.org.ua. Консультації надають досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров.

Інші матеріали
©UNIAN
Технічне забезпечення журналістівТоп-13 речей, які варто брати з собою на війну
www.freepik.com
КібербезпекаДім як цифрова фортеця: що варто знати журналістам про цифрову безпеку в дистанційній роботі
©UNIAN
Юридична допомогаЩо робити журналісту, якщо поліція не розслідує злочину