11 порад з безпеки для журналістів і журналісток

Оцінка і планування ризиків

фото - Володимир Шуваєв

І про те, чому небезпеку треба планувати

Наразі Міністерство оборони України не проводить тренінгів з роботи в зоні бойових дій для журналістів і журналісток. Без проходження цього навчального курсу не видають акредитації для перебування безпосередньо на лінії фронту. Проте направду головний не папірець, а знання про те, як працювати в небезпечних умовах. Цього можна навчитись і на курсах від недержавних організацій. 

Цьогоріч ІМІ після чотирирічної перерви проводить серію тренінгів для журналістів і журналісток, що працюють чи планують працювати в зоні бойових дій. Загалом ці тренінги пройшли близько трьох сотень людей, і ось основні поради з безпеки для медійників і медійниць, яких на них навчають. 

Порада 1. Передусім власна безпека  

Найперше правило, яке треба запам'ятати, – власна безпека найважливіша. На репортаж їхати тільки тоді, коли знаєте, як з того місця можна вибратися. Надавати першу домедичну допомогу тільки тоді, коли для вас немає безпосередньої загрози. Рішення про поїздку на фронт ухвалювати тільки тоді, коли результат дійсно вартий ризику. Один із тренерів жартував про те, що "сапери бувають сміливі й сапери бувають старі". Власне, нас це також стосується. 

Особливу увагу варто звернути саме на пункт про домедичну допомогу. Обрати, чи надавати її, чи вичікувати безпечнішого моменту, може здаватися цинічним і нелюдяним, особливо коли справа стосується колеги чи колежанки. Проте цим же правилом керуються і рятувальники: надавати допомогу тільки тоді, коли загроза для власного життя мінімальна. 

Порада 2. Вивчіть теорію  

Уявлення про те, як надавати допомогу, може відрізнятися від того, як правильно це робити. Знайомий розповідав, що витягував язик людині під час епілептичного нападу: мовляв, так урятував. Проте робити цього не варто, так можна тільки нашкодити, і знати про це можна, лише вивчивши теорію. 

Це стосується і першої домедичної допомоги, і взагалі роботи в умовах війни. Наприклад, варто знати, якими бувають міни, для розрізнення їх на місцевості або ж розуміти, як вони вибухають, щоб безпомилково привчитися шукати заглибину в разі небезпеки. 

Порада 3.  Регулярно тренуйтеся   

Одне із завдань на полігонних навчаннях – накласти турнікет за 20 секунд. Добре, коли новачкам це дається через раз. Коли ж для більшої достовірності відчуттів перед завданням робиш 10 відтискань, 10 присідань, ще 10 відтискань і обертаєшся навколо власної осі до запаморочення, шанси накласти турнікет стрімко падають до нуля. Подібні речі, раз спробувавши, треба регулярно повторювати вже самостійно – навички втрачаються. 

Зупинення критичної кровотечі (не важливо, чи артеріальної, чи венозної) турнікетом – це базовий пункт домедичної допомоги. Тож, навіть якщо ви не можете потрапити на тренінг, купіть турнікет (українського виробництва коштують зовсім недорого), подивіться кілька відеоуроків із застосування і тренуйтеся. Добре, якщо це не знадобиться, але краще мати ці навички. 

Порада 4. Подбайте про комфорт  

Не треба нехтувати простими речами – зручним одягом, взуттям і головним убором. Штани мають бути довгими й цупкими, адже повзти "зеленкою" в шортах чи тонких штанах за замовчуванням означає їхати додому з пошкрябаними й покусаними ногами. З тієї ж причини футболка має бути довгою і заправленою в штани з паском, інакше задиратиметься. Шкарпетки варто брати трекінгові, а взуття – закрите і таке, що фіксуватиме гомілкостоп. Головний убір допоможе знизити ризик теплового удару, а для відкритих ділянок тіла треба використовувати захист від сонця – звучить як дрібничка, але саме такі дрібнички можуть вплинути й на фізичний, і на психологічний стан під час роботи. 

Важливий момент – одяг не має нагадувати військову форму, і в разі відсутності чогось не варто позичати, наприклад, куртку у військових. Інакше ворог може сплутати вас із комбатантом.

Порада 5. Зберіть аптечку  

Власна аптечка для роботи в зоні бойових дій обов'язкова. Діє принцип: надаючи допомогу, використовуємо аптечку потерпілого чи потерпілої. Тобто якщо у вашій аптечці немає бинтів для пов'язки, її вам не накладуть. Якщо у вас немає турнікета, кров не спинять (їх краще мати чотири). Базовий склад аптечки можна дібрати за списком, але подбайте і про індивідуальні ліки. Також додайте беруші, що нівелюють надто гучні та різкі звуки, – так ви захистите свої вуха в разі вибуху неподалік. 

Порада 6. Не беріть до рук не своє 

Тобто не підіймайте із землі чи підлоги того, що ви туди не клали або не впускали. Будь-що може виявитися замінованим. На тренінгах пояснюють, що комбатанти "ЛДНР" мінують навіть дитячі іграшки в покинутих будинках. Також тренери показують різні види вибухових пристроїв: деякі з них схожі на звичайні металеві циліндри, але можуть завдати значної шкоди. 

Звідси й уважність до зовнішнього середовища: пересуваючись, розділіть простір на три уявні яруси – верхній, середній, нижній – і оглядайте їх. Звертайте увагу на неприродні лінії, придивляйтеся до кольорів і незначних деталей на кшталт горбиків на землі в шаховому порядку: усі вони можуть вказати на заміновану територію. 

Коли ж ви помітили підозрілий об'єкт, скажіть про це військовим. Якщо поруч нікого немає, складіть неподалік пірамідку з камінців або гілок, помітно встроміть палицю в землю, щоб це привертало увагу. У такому разі повертайтеся дорогою, якою прийшли, ступаючи слід у слід. 

Порада 7. Працюйте з надійними людьми 

Базовий кокон безпеки – це ваше авто. Тож завжди працюйте тільки з перевіреними водіями, звертайтеся до надійних фіксерів і не підбирайте когось дорогою, щоб "підкинути" до найближчого міста. 

Так само, як і водій, надійним мусить бути авто: перевірте, чи є якісь проблеми в його роботі, у справності приладів, чи часом авто не на газу (з міркувань безпеки це заборонено в зоні бойових дій). І завжди майте із собою запасні колеса та додаткове пальне. 

Порада 8. Зважайте на зброю в руках  

По-перше, самі не беріть зброї до рук. Коли журналіст чи журналістка бере до рук зброю, він чи вона автоматично втрачає свій статус. Навіть "просто для фотографії". У такому разі всі права журналіста перестають діяти. 

По-друге, враховуйте, хто має зброю. Іноді військові не завжди діють так, як прописано в правилах: вимагають якісь документи, хочуть перевірити відзняте, не пропускають через блок-пост або ж просто є непривітними. Не варто сперечатися чи щось доводити, якщо це, ймовірно, призведе до конфлікту, – на війні людина зі зброєю в руках завжди встановлює правила. Можна звернутись із заявою про порушення до уповноважених органів, але краще зробити це після завершення гострої ситуації.

Порада 9. Не забувайте про заразність паніки  

Те, що добре дають відчути полігонні тренінги, – власна реакція на небезпеку. Через закладені природні схеми людина в разі небезпеки може діяти за трьома умовними сценаріями – "бий", "біжи", "заціпеній". І добре завчасно знати свою типову реакцію. 

З іншого боку, паніка інших може виявитися заразною. Тож важливо розуміти, як ви реагуєте на неї. Це знання може стати першим кроком для подолання такої реакції. 

Порада 10. Ставте запитання  

Приїхавши до місця роботи, дізнайтеся, куди можна і куди не можна йти: територія поруч може бути замінованою. Також уточніть, де вбиральня. Запитайте, де укриття і як сповіщають про обстріл (наприклад, вигук "Вихід!"). 

У разі обстрілу позиції впадіть і знайдіть найбільше заглиблення (траншея, яр, яма). Переміщайтеся тільки ривками, коли обстріл припинився, або ж плазуйте, не підіймаючи голови й корпусу. Так само реагуйте на ривок за плече чи руку або ж неочікуване падіння людини поруч. Іноді військові можуть так "жартувати", щоб узяти на кпини через "страх", але краще виглядати комічно, ніж не зреагувати на небезпеку.

Порада 11. Плануйте небезпеку  

Планування протидії ризикам і небезпеці повинно починатися в момент, коли ви задумалися про поїздку до зони бойових дій. Якщо ви ствердно відповіли на запитання про те, що це дійсно варто зробити й матеріал буде цінним, складіть власний протокол безпеки. У цьому документі містяться ваші персональні дані, точно прописаний маршрут, способи переміщення і контактні особи, а також укладений протокол зв'язку із "зовнішнім світом": надійна людина повинна бути завжди на зв'язку й у заздалегідь обумовлений час чекати від вас повідомлень або дзвінків про те, що ви в безпеці й рухаєтеся за планом. Якщо щось піде не так, ця людина зможе повідомити про ваше зникнення й ініціювати пошуки. 

Інша частина такої підготовки – "розрахунок ризиків і загроз за системою "ймовірність-серйозність". Наприклад, за п'ятибальною шкалою ймовірність лишитися без зв'язку становить 3, а серйозність подібної ситуації поруч із фронтом – 4. Це виглядає як справжня потенційна проблема, тож варто подбати про те, щоб мати сім-картки всіх можливих тамтешніх операторів мобільного зв'язку, запасний телефон і за можливості телефон для супутникового зв'язку. 

Усі ці поради – лише частина того, що варто знати, плануючи працювати поруч з лінією фронту. До того ж прочитане ніколи не дасть досвіду пережитого, нехай навіть у тренувальних умовах, коли гранати навчальні, а замість крові колега стікає фарбованою водою. Повчитися роботі в зоні бойових дій можна на тренінгах ІМІ – їх буде ще три в регіонах. 

Оксана Расулова, журналістка

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".