Мене пасуть. Як журналістам виявити осіб, що за ними стежать

Photo by Simon Migaj from Pexels Photo by Simon Migaj from Pexels

У попередній статті про стеження за медійниками ми детально аналізували, що таке зовнішнє спостереження, навіщо стежать за журналістами та в яких випадках.

Для того щоб журналістам виявити стеження за собою, потрібно розуміти, як можуть спостерігати та що робити, щоб засікти таке спостереження.

Способів стеження за людиною, що пересувається пішки, є безліч. Але професіонали дотримуються стандартних форм спостереження:

  1. Ланцюжок: застосовується для спостереження на малолюдних вулицях. 

Механіка. Спостерігачі йдуть один за одним, за об’єктом стеження спостерігає тільки перший. Другий бачить першого, третій – другого і т.д. Пересуваються в такий спосіб, щоб об'єкт не бачив нікого, крім першого спостерігача. Якщо людина, за якою спостерігають, вирішить перевірити “слєжку” і зупиниться для того, щоб зав'язати шнурівки чи щось підняти, наприклад, то переслідувач просто пройде повз, а естафету перехопить наступний. У разі тривалого затримання повз проходить і другий і т.д. Приймає об'єкт той, хто в момент відновлення його руху виявляється безпосередньо позаду нього. Недолік такого методу – легка втрата спостережуваного, бо фактично за ним спостерігає тільки одна людина. 

 

  • Подвійний ланцюжок: застосовується для спостереження на багатолюдних вулицях

 

Механіка. Переслідувачі пересуваються по обидва боки вулиці, час від часу переходять з одного її боку на інший. Також вони можуть іти паралельними вулицями та відзначати об'єкт спостереження на перехрестях і підтримувати зв'язок з ведучим переслідувачем телефоном.

  1. З випередженням: спосіб стеження відзначається ефективнішим контролем, адже є гранично щільним.

Механіка. У процесі стеження переслідувачі періодично обганяють підконтрольну людину та тримають її між двома спостерігачами.  

  1. З долученням: застосовується в місцях, де дуже важко залишатися непоміченими.

Механіка. Переслідувачі займають (зазвичай “перекидаються” транспортом) позиції на шляху передбачуваного маршруту переслідуваного й активно долучаються до стеження в різних точках. Зазвичай застосовують транспорт для під'їзду на позиції. 

  1. Зустрічний рух. Застосовується для спостереження на вулицях з прохідними дворами, під'їздами та місцями, куди можна раптово звернути. Або якщо під час руху вулицею можливий контакт людини, за якою спостерігають, з іншими й це неодмінно треба засікти.

Механіка. Спостерігач рухається назустріч людині, за якою стежить. Переслідувачі їдуть машиною на інший кінець вулиці, одна людина йде назустріч переслідуваному, підстраховуючи спостерігачів, що йдуть ззаду. Коли спостерігач розминеться з об'єктом, він переводиться в резерв.

  1. Мережею. Якщо раптом людину, за якою стежать, втрачено, переслідувачі охоплюють найближчий район та стискаються кільцем, поки людина не буде знайдена. Після цього переходять до однієї з обраних форм спостереження.
  2. Впритул з підстрахуванням. Застосовується в місцях з максимальною концентрацією людей (на вокзалах, у магазинах, метро тощо) і якщо заборонено зближення з об'єктом упритул. Зазвичай здійснюють один-два спостерігачі, водночас інші переслідувачі перебувають зовні й пасивно контролюють усі наявні входи та виходи.
  3. Разове з переданням. У кафе, ресторан чи інше приміщення людина з групи спостереження входить разом зі спостережуваним та розміщується неподалік. Зазвичай залишає заклад безпосередньо за ним. Після виходу спостережуваний передається іншим, контролер знімається з подальшого спостереження.
  4. Коробочка. Це прийом не спостереження, а тиску. Стеження ведеться демонстративно, спостерігачі тримаються в полі зору людини та не залишають її ні на секунду. Від спроб контакту ухиляються або вдають, що “не розуміють”.

Як виявити переслідувача

Подивіться назад, немовби вам щось треба роздивитися. Коли виходитимете з приміщення, притримуйте двері: це буде одна з обґрунтованих причин подивитися назад. Місця перевірок стеження краще спланувати заздалегідь, тоді ваші дії будуть природніші, ніж імпровізовані. 

  • Громадський транспорт. Підіймайтеся через задній вхід і залишайтеся в задній частині. Якщо переслідувач ризикне сісти в той самий транспорт, то опиниться попереду вас. У транспорті можна цілком обґрунтовано розглядати інших пасажирів, тому скористайтеся такою можливістю для того, щоб запам’ятати переслідувача.  Звертайте увагу на тих, хто на зупинках кидає швидкі погляди у ваш бік, побоюючись, що ви раптово залишите салон. Спостерігайте, чи не “приліпився” до автобуса, на якому ви пересуваєтеся, легковик. 
  • Зупинки громадського транспорту. Коли підходить автобус, стійте на зупинці максимально близько до краю тротуару, але не сідайте в нього. Зазвичай зупинка після від’їзду транспорту порожніє, а ті, хто очікує на інші автобуси, стоятимуть далеко. Скраю залишитеся ви й спостерігач. Для підтвердження припущення зробіть так кілька разів. У метро на малолюдних станціях можуть бути “кишені”, і там вільні лавки. Сядьте відпочиньте, озирніться навколо. Якщо на порожній станції помітите людину, яка так само пропустила кілька потягів, – ймовірно, це ваш спостерігач.
  • Підземний перехід.  Краще з чотирма виходами (по два на кожен бік), тоді можливо перевірити чотири рази. Пройдіть один вихід, спустіться зустрічним. Водночас є можливість подивитися туди, звідки ви щойно йшли. Перейдіть вулицю тунелем, вийдіть наверх, розверніться, знову спустіться вниз, знову перейдіть вулицю і підійміться наверх через четвертий вихід. Цей метод називають “вісімка”.
  • Прохідні двори та під'їзди. Забігайте в такий двір, ховайтеся в будь-якому під'їзді й спостерігайте через вікно на сходовому прогоні. Спостерігач розгублено намагатиметься зрозуміти, куди подівся об’єкт стеження. Можливо, стане комусь телефонувати. Можна відсидітися в під'їзді й піти в протилежний або, якщо під'їзд має два виходи, вийти на іншу вулицю.

Олексій Павлійчук, консультант з безпеки

Матеріал написано на основі даних Dart centre for journalism and trauma, Committee to CPJ Protect Journalists, Taylor & Francis Online, Global Investigative Journalism Network

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіа-сфері України". Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

 
Інші матеріали
©biscotto87
КібербезпекаКібербулінг і журналістика: два виміри рішень
Фото – ukrinform.ua
Юридична допомогаЖурналіст у зоні ООС. Можливості й небезпеки
Depositphotos
Юридична допомогаПублічна чи приватна територія – особливості роботи журналіста