Особиста безпека журналіста. Базові поняття та правила

Оцінка і планування ризиків

jfp.org.ua

Робота журналістів постійно потребує додаткової уваги до особистої безпеки. Фактично це безперервний процес, адже журналіст не перестає бути журналістом, коли виходить з редакції.

Особиста безпека журналістів має три складові:

1. Особиста безпека на роботі (в редакції чи під час виконання журналістського завдання).
2. Особиста безпека вдома.
3. Особиста безпека під час пересування чи подорожі.

Водночас існують основні правила з безпеки, яких потрібно дотримуватись у своїй роботі:

1. Обізнаність щодо ситуації та пильність. Журналісти мають розуміти загальну ситуацію щодо професії, теми з якою працюють наразі, стежити за змінами тощо. 
2. Знання найімовірніших загроз. Важливо аналізувати всі загрози, які можуть зашкодити виконанню журналістської роботи або завдати шкоди життю та здоров’ю.
3. Не ставити себе в уразливе становище. Вся робота журналіста має виконуватися з дотриманням професійних та етичних стандартів журналістики. Медійники мають мінімізувати провокаційні ризики, що можуть спіткати.
4. Менше виділятися. Це правило стосується безпосередньо і зовнішнього вигляду журналіста, наприклад не ходити в яскравому одязі в зоні обстрілу, і уникнення маніпуляцій та емоційно забарвленої лексики у своїй роботі. 

Не існує універсальної поради чи секрету з безпеки, знання яких назавжди убезпечить від проблем та ризиків. Але варто пам'ятати, що потрібно завжди знати, де саме ви перебуваєте, та мати із собою засоби зв’язку. Ці базові поради допоможуть вам легше вийти з небезпечної ситуації та значно полегшать розв’язання похідних проблем.

Оцінювання ризиків. Методика оцінювання та запобігання ризикам

Розуміння своїх потенційних ризиків, їхній аналіз та планування мають бути обов’язковими складовими діяльності журналіста. 

Оцінювання ризиків потрібно проводити регулярно, а не тільки перед журналістським завданням. Приводів може бути безліч; ми радимо робити інвентаризацію ризиків після будь-яких змін: нова влада, зміна медіавласників, гучні затримання в регіоні, напади на колег, переїзд редакції чи нове місце проживання тощо. І раз на рік також, бо внаслідок звикання ми можемо не бачити реального стану речей. 

Кожному окремому завданню, на яке вирушає журналіст, має передувати оцінювання ризиків. Це дуже важливий етап у плануванні відрядження, оскільки тут медійники можуть керувати ризиками та вживати заходів задля запобігання їм чи їхньої мінімізації. 

Зробити один раз оцінювання ризиків і використовувати його для різних відряджень не можна, адже ситуація дуже часто змінюється, а ризики можуть бути пов’язані як із кліматичними умовами, так і з культурними особливостями. 

Перед тим як перейти безпосередньо до планування, потрібно записати коротку інформацію про відрядження чи ситуацію, щодо якої ви робите оцінювання ризиків: 

• Дати, місця, де плануєте побувати. 
• Також зазначити інформацію про колег, що будуть / є з вами відповідно до ситуації. 
• Окремо треба зібрати корисні контакти, такі як місцеві медичні заклади, громадські організації тощо, які стануть у пригоді в разі екстреної ситуації.

Оцінюючи ризики, потрібно дослідити якомога більше джерел для того, щоб краще зрозуміти природу загроз, із якими ви можете зіткнутися, та визначити способи їхньої мінімізації. Спочатку треба перелічити всі можливі ризики під час виконання певного завдання, а далі перейти до їхнього оцінювання. Для найімовірніших ризиків або ризиків, що можуть завдати шкоди життю чи здоров’ю, завадити виконанню завдання, потрібно розробити заходи, які унеможливлять або мінімізують їх. 

Рекомендуємо окремо детально продумати, як ви зберігатимете зібрану інформацію та матеріали; чи наражатиме на загрозу інших людей зібрана інформація в разі, якщо вона потрапить до сторонніх осіб; як ви збираєтеся вивезти ці матеріали з країни / території, де працювали; які способи оброблення даних і резервного копіювання ви використовуватимете. 

Завантажити форму оцінювання та планування ризиків можна за посиланням. 

Базові документи під час роботи в ситуаціях з підвищеною небезпекою

Журналісти мають комунікувати з колегами, яким вони довіряють, та залишати необхідну інформацію, що сприятиме в пошуку, порятунку чи допомозі. Є два базових документи, які ми рекомендуємо заповнювати. 

Proof of life (підтвердження життя) 

Дослівний переклад назви цього документа звучить як “підтвердження життя”, аналогів в українській мові немає. Він містить усі особисті дані й секретні питання та заповнюється один раз в одному екземплярі, але в міру зміни інформації може переписуватися. Перебуває на зберіганні надійної людини, наприклад з-поміж родичів чи колег.  

• “Особисті дані”: ПІБ, прізвисько, дата й місце народження, громадянство, мови, якими ви володієте, адреса проживання тощо.   
• “Фізичні дані”: вага, зріст, колір очей, шкіри й волосся тощо.   
• “Інформація для контакту з родиною”. Зазначаються контактні дані членів вашої родини. Прізвища осіб потрібно розмістити в такому порядку, у якому до них мають звертатися. Мабуть, не найкращою кандидатурою для першого контакту в разі, якщо з вами щось станеться, буде ваша мати, або вагітна сестра, або родич, який має проблеми із серцем. 
• “Медична документація”: ім’я сімейного лікаря та його контактні дані, група крові, наявність зразка ДНК, алергій, хвороб тощо.   
• “Секретні питання та відповіді”. У розділі зазначаються щонайменше чотири секретних запитання та відповіді на них. Питання можуть стосуватися вашого особистого життя і повинні бути відомі тільки найближчим людям. Запитання, на які легко можна знайти відповіді чи вгадати, не мають зазначатися. 

У документі також є місце, де потрібно написати фразу від руки, для того щоб мати приклад почерку, і залишити зразок вашого підпису та ініціалів. 

Завантажити форму Proof of life (особисті дані і секретні питання) можна за посиланням. 

Схеми зв’язку 

Для завдань, які визначаються журналістом як потенційно небезпечні чи проблемні, має бути розроблена “схема зв’язку”. Це план, як підтримувати зв’язок з довіреними особами щодо питань вашої безпеки. 

Тут потрібно записати всі вихідні дані, що стосуються завдання, на яке ви вирушаєте:

• Час відбуття та прибуття, транспортні засоби, якими пересуватиметеся, ІМЕІ-код телефону тощо. 
• Окрему увагу слід приділити розкладу та написати, як часто ви комунікуватимете зі своєю довіреною особою з питань безпеки. Якщо завдання не виглядає небезпечним, то варто повідомити про те, що ви пішли на нього та повернулися. У разі додаткових ризиків можна домовитися, що ви повідомите про стан справ за дві години після початку завдання; якщо завдання пов’язане з ризиком для життя, то тримати зв’язок варто щогодини або й частіше, зважаючи на обставини. 
• У документі також потрібно передбачити “комунікаційний код”, у разі якщо є підозра, що вас прослуховують. Для цього вигадайте фрази-паролі для передання різної інформації. 
• Окремо слід прописати сценарій на випадок втрати зв’язку чи активації “аварійного”, якщо є підозри, що з вами щось сталось і ви не комунікуєте згідно з планом. 
• Список контактних осіб на випадок надзвичайної ситуації: потрібно зазначити три людини, яким необхідно передусім повідомити про ймовірну небезпеку, у яку ви потрапили. Ми радимо мати журналістам так званого партнера / партнерку з безпеки для того, щоб інші були в курсі їхнього пересування, а також чи повернулися вони на роботу або додому після журналістських завдань. Зазвичай контактувати з партнером/-кою потрібно двічі на день, повідомляючи про те, що ви вийшли з дому і що повернулися. У разі якщо ви вирушаєте на потенційно небезпечні завдання, потрібно додатково повідомити про це. Слід зазначити час і місце, а також скільки ви там плануєте пробути. 

Додатково. Рекомендуємо завантажити свої документи (скани паспортів, прескарти, акредитації, редакційного завдання, медичної картки) на Google Drive, Dropbox чи інший хмарний сервіс, створити коротке посилання на них через скорочувач лінків (наприклад, bit.ly/docs_Ivanov) і запам’ятати це посилання. Тоді у вас завжди в разі потреби будуть скани всього необхідного. 

Завантажити форму “схеми зв’язку” можна за посиланням.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і необов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".