Судова практика за "журналістськими" статтями
mi100.infoЗа останній квартал суди винесли вироки у двох епізодах, що стосувалися порушень прав журналістів. В одному з епізодів суд визнав обвинувачуваного невинуватим у скоєнні правопорушення, в іншому - призначив штраф у сумі 850 грн. Таким чином, з початку 2021 року винесено 5 вироків за “журналістськими статтями” - один виправдувальний та чотири обвинувальних.
Такими є дані Інституту масової інформації, який регулярно моніторить судову практику за так званими “журналістськими” статтями Кримінального кодексу України: 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста», 345-1 «Погроза або насильство щодо журналіста», 347-1 « Умисне знищення або пошкодження майна журналіста», 348-1 «Посягання на життя журналіста», 349-1 «Захоплення журналіста як заручника». З аналізом судової практики щодо правопорушень проти журналістів за попередній період можна ознайомитись у матеріалі ІМІ “Огляд судової практики щодо злочинів проти журналістів за останні п’ять місяців”.
Саме практика застосування закону є найкращим мірилом реального стану правового захисту, і значно краще відображає ситуацію, ніж переможні реляції посадовців в прес-релізах. Тому моніторинг і аналіз судових рішень дають можливість з’ясувати основні проблеми і тенденції в державному реагуванні на порушення прав журналістів.
Отже два вироки, які були винесені судами протягом липня (короткий зміст та аналіз):
1. 08 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області виніс виправдувальний вирок за результатами розгляду справи, визнавши обвинувачуваного невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч. 1 ст. 126, ч.1 ст.171 КК України, та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даних кримінальних правопорушень. ІМІ повідомляло про цей інцидент в Барометрі слова у квітні 2018 року. За матеріалами кримінального провадження 21.04.2018 року на території загального користування в с. Вишеньки Київської області, обвинувачений побачив журналістів, які використовуючи мобільні телефони відкрито проводили відеозйомку сюжету програми «Гроші» телевізійного каналу «1 + 1» групи компаній «1+1 Медіа». Обвинувачений почав вимагати припинити зйомку, а коли журналісти відмовилися виконати його вимоги – застосував до них фізичну силу з метою припинення відеозйомки. Обвинувачений надав свою версію подій, за якою журналісти, знаходячись на території котеджного містечка з обмеженим доступом, без жодних розпізнавальних знаків «Преса», здійснювали зйомку на мобільний телефон, журналістських посвідчень не пред’являли, поводилися нахабно. При цьому обвинувачений стверджував, що фізичної сили до журналістів не застосовував. Один з журналістів в суді засвідчив:
«Автомобілем їм не вдалося заїхати на територію, оскільки наявний пропускний режим, тому взявши з собою посвідчення журналістів і мобільні телефони вони вирішили йти пішки. Ідентифікуючих ознак в них не було, бо бачили їх би на відстані і в них не було б таких сюжетів. Камеру і мікрофон з логотипом «1+1» вони залишили в автомобілі, бо транспорт не пустили б з цими предметами на режимний об'єкт. На КПП їх ніхто не запитував і вони нікому не повідомляли, що вони журналісти.»
Суд, на основі показань охоронців, прийшов до висновку:
«Отже, усі показання в частині причетності ОСОБА_1 до спричинення фізичного болю потерпілим, є суперечливими, сумнівними, які неможливо усунути і тлумачаться судом на користь обвинуваченого, який заперечує свою винуватість.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання потерпілого ОСОБА_2 на те, що обвинуваченому ОСОБА_1 підпорядковані свідки обвинувачення, оскільки це твердження є хибним та жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує та не доводить цього.»
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у їх взаємозв`язку, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованих йому кримінальних проступків.
Закон забороняє оцінювати рішення суду, тим більше якщо вони не набрали законної сили. Тим не менш хотілося б відмітити, що вирок у цій справі в багатьох моментах є важливим і знаковим щодо розгляду кримінальних справ за «журналістськими» статтями. Зокрема той факт, що позиція суду базується на показаннях охоронців, які хоча адміністративно і не підпорядковані обвинуваченому, проте прямо залежні від нього і можуть бути залякані ним, що часто трапляється у випадку, коли обвинувачений – впливова і багата особа. Також суд в якості одного з важливих доказів використав «редакційне завдання», і сумніви в автентичності цього документу були однією з підстав винесення виправдувального вироку. Однак редакційне завдання, як вже зазначалося в матеріалах ІМІ, не є обов’язковим документом і не передбачено чинним законодавством України, а відтак не може бути джерелом інформації для доказування обставин справи. Додатковим фактором, який сприяв винесенню виправдувального вироку, не зважаючи на зрив зйомок сюжету, було намагання журналістів приховати свій журналістський статус заради отримання інформації. Приховування статусу журналіста призвело до неможливості притягнення до відповідальності за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
2. 15 липня 2021 року Шацький районний суд Волинської області виніс вирок щодо подій, які сталися 8 травня 2019 року, визнавши обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п`ятдесят гривень). ІМІ повідомляв про цей інцидент під часу зйомок телеканалом «Аверс» сюжету про день народження начальника ПП “Ягодин” Олександра Оникійчука в ресторанно-готельному комплексі “Лемарк” у селі Світязь Волинської області. Можна було б радіти встановленню правосуддя, але є певні але. Зокрема обвинувальний акт, поданий в суд, містить обвинувачення лише у кримінальному правопорушенні, передбаченому статтею 171 Кримінального кодексу України. За чинною класифікацією це – кримінальний проступок, що характеризується відсутністю великої небезпеки для суспільства від такої поведінки, а відтак покарання є незначним. Натомість навіть з тексту вироку випливає, що в матеріалах справи були зафіксовані факти застосування по відношенню до журналістів фізичної сили і нанесення шкоди майну журналістів. А відтак щонайменше на етапі слідства і обвинувачення мало б розглядатися питання про наявність в діях обвинуваченого злочинів, передбачених статтями 345-1 «Погроза або насильство щодо журналіста» та 347-1 «Умисне знищення або пошкодження майна журналіста». Злочини за статтями 345-1 та 347-1 – це вже злочини середньої тяжкості, які передбачають трохи іншу процедуру розслідування і значно суворішу відповідальність для обвинуваченого. На жаль, слідство не звернуло на це увагу. З яких причин це сталося – через звичайну необізнаність слідчого або через корупційний вплив – ми не знаємо і не маємо з цього приводу припущень.
В цілому реєстр судових рішень свідчить, що розслідування справ по «журналістських» статтях відбувається лише за умови активної позиції потерпілих журналістів. Велика кількість ухвал слідчих суддів стосується саме розгляду скарг на бездіяльність слідчого або ж на неправомірне закриття кримінального провадження за фактами правопорушень проти журналістів. Деякі справи містять по три-чотири подібних ухвали – що свідчить про системний характер зволікання з процесуальними діями. Сподіваємось, залучення прокурора до нагляду за досудовим розслідуванням, про яке зазначало ІМІ в своїх матеріалах, буде сприяти якісному, своєчасному і повноцінному розслідуванню, без помилок, які призводять до уникнення відповідальності за правопорушення проти журналістів.
Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" в межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
